Березнівський ліцей №2

Родинне свято

«Ой, яка чудова українська мова»

Вчитель: Шановні гості! Запрошуємо Вас до нашої господи на хліб, сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято наше – торжество рідної мови.

(Виходить козак із наказом, зачитує його)

  Козак: Вельмишановна громадо, гості     нашої шкільної держави! Нині світле         свято зібрало нас у цій залі – свято         рідної мови. Прославимо нашу мову!       Нехай же у віках живе творіння славне –   українське слово! По цьому бути!

(звучить гімн)

Вчитель: Ми вшановуємо любов і повагу до рідної української мови, мови Т. Шевченка, Лесі Українки, Н. Забіли, І. Франка, мови материнської, першої колискової. Передаю слово господарю і господині нашого свята.

Господар: Добрий день, шановна родино! Бачимо, щ цей народ є жданий нами.

Господиня: Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Стрічаєм із хлібом, любов’ю і миром.

Приміть коровай наш із жита-пшениці

Ласкаво всіх просимо до світлиці.

(Кланяються гостям, дарують коровай )

Господар: Ми народились і живемо на мальовничій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини.

Рибак С.: Буває, часом сліпну від краси

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так горно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, що зветься Україна.

Така краса висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

Господиня: І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз,почувши рідне слово.

Люблю я в ріднім краю

Веселі співанки пташині,

І річки бистру течію

І руту – м’яту при долині

Пропахлі вітром колоски

Гінке, гінке, безмежне поле

І мамин хліб.

І ті стежинки, якими вранці

Йду до школи

І перші проліски в гаю,

І щедре сонечко в блакиті

Разом: Люблю Вітчизну я свою

І її мову солов’їну.

Учитель: А чи знаєте, діти, що на земній кулі розмовляє понад 5000 мов. Найдавнішою мовою була старослов’янська. Абетка для неї була створена Кирилом та Мефодієм – болгарськими просвітителями. На старослов’янській написана Біблія, писалися церковні книги, наукові твори, найдавніші пам’ятки історії, література. Деякі з цих давніх книжок можна побачити в Музеї книги Києво-Печерської лаври. Наша рідна мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як солов’їна пісня, барвиста, як дощова веселка, світла, як чисте джерельце. Користуймося ж бережливо мовними скарбами.

Сосновчик Е.: Ой яка чудова

Свіжа і багата

Українська мова,

Мова мами й тата,

Мова мами й тата,

Діда і бабусі,

Знаю її добре,

Ще краще навчуся.

 Рідна мово моя!

Багата скарбниця життя,

Ти навчила мене Україну любити,

Чесно і правдиво жити

Люблю, люблю вкраїнську мову!

Господар: Рідне слово, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене,заборонене і зраджене, щоразу воскресало, аби відродитися і всій своїй красі.

Господиня: Як не глумилися з нашої мови, принижували і забороняли, нехтували, не хотіли чути, та не змовкла вона в устах патріотів, звучить у народній пісні. Чути її можна у найвіддаленіших куточках світу.

(пісня)

- Мово моя, ти пречиста і славна,

Трепетна, наче ранкова роса.

Все в тобі є і багатство й краса!

-Мовою рідною я розмовляю

Вільно живу у рідному краю

 І Україну свою прославляю,

Вірність і серце я їй віддаю

-Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс – лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, переліс, чорноліс. Є ще й байрак.

-Є в ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль…

Та не в тому справа, що така багата,

Помагало слово нам у боротьбі

Кликало на битву проти супостата,

То звучало сміхом на полях плаката,

І за все це, слово, дякуєм тобі.

-Ти постаєш в ясній обнові

Як пісня линеш рідне слово!

Ти наче диво колискове,

Кохана материнська мово!

Господар: Любов до рідної мови починається ще з колиски, з колиски, з маминої пісні. народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує. У них материнська ласка і любов.

(звучить колискова)

Господиня: Багатий український народ і на ігри зі співанками. Ось одна з них «Подоляночка». То ж  ставайте в коло й проведемо танок!

(Танок «Подоляночка»

Та й візьмися в боки

Покажи нам скоки,

Біжи до Дунаю,

Бери ту, що скраю)

Господиня: А тепер настав час і для загадок. Знаю, що ви їх любите. Це один із найдавніших видів усної творчості.

Господар: отже слухайте, я загадаю, а ви спробуйте відгадати.

(загадки)

1. Біле поле, чорне насіння, хто вміє, той посіє. (письмо)
2. Мовчить, а багато людей навчить. (книга)
3. На базарі не знайдеш, на вагах не зважиш (знання)
4. Що у світі найшвидше? (думка)
5. Стоїть дім, увійдеш в нього сліпим, а вийдеш зрячим (школа)

Господиня: Я хочу нагадати про інші найдавніші перлини народної творчості – прислів’я та приказки.

Господар: Нумо, пригадайте, які ви знаєте прислів’я та приказки про мову.

1. Гостре словечко, коле сердечко.
2. Не кидай слова на вітер.
3. Слово до слова – складається мова.
4. Птицю пізнають по пірю, а людину по мові.
5. Удар забувається, а слово пам’ятається.
6. Бережи хліб на обід, а слово – на відповідь.
7. Слово не горобець, випустиш -  не піймаєш.

Господар: Наш український народ любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо.

1. Упіймав дядько на яблуні хлопчика.

• Ти, що там, шибенику, робиш?
• Та впало ваше яблуко, то я його вішав, - не розгубився хлопчик.

2. Учитель запитує учня.

• Васю, слово «мати» якого роду?
• Як у платті – то жіночого, як у джинсах – чоловічого.

3. Сину в клубі виступати, і його навчає тато:

• Ну, збирайся та дивись ти вже там не провались.
• І чого б я провалився? Марна то тривога! Я всю сцену обдивився: Там міцна підлога!

4. – Чого увесь урок ти, Лідо, пасешся в зошиті сусіда?

• Перевіряю я Семена, чи правильно списав у мене.

Господар: Розвеселили нас жарти, а під гарний настрій завжди хочеться співати.

(пісня «Ой є в лузі калина»)

Господиня: У нашому класі діти люблять українську мову, складають свою поезію, вони вже маленькі поети.

Господар: То ж розмовляємо віршами,

Хай почують наші мами,

А віршів у нас багато,

Зачаруєм ними тата.

(читають авторську поезію)

1. Наша мова ніжна, ласкава
2. Наша мова багата, цікава
3. Наша мова квітуча, барвиста
4. Наша мова прекрасна і чиста
5. Наша мова, як джерельце дзвенить
6. наша мова красиво звучить
7. Рідна мово! Мудра Берегине!
8. Воскресни! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів до моря, від гір до степів.
9. Рідна мова – наша гордість. Бережімо її!
10. Є мова українська, є держава – Україна!

Я маю право

1. Я українець. Є у мене право

На рідну мову та свою державу

На гордий прапор золотисто-синій,

На щастя жити у такій країні.

2. Я – українець. Право знати маю

Про тих, кого героями вважаю,

Що людство рятували від руїни - 

Синів і дочок, гідних України.

3. Я – українець. Хочу право мати

Завжди усе, що думаю, казати,

На незалежну і міцну державу,

На все, що гарантовано по праву.

4. Я – українець. І моє це право

Любити землю горду й величаву,

Та дух свободи набирати в груди.

5. Я – українець. Був ним, є і буду

Господиня: Кожен народ гордий з того, що має свою державу, свою мову, волю у своїй країні. Без мови ми ніхто, а маючи свою мову – ми нація, горда і незалежна.

Господар: Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу народу на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

1. Не поспішай забути мамимої мови

Нею квітне поле і гудуть діброви.

2. Можеш призабути запах рути – м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати

3. Можеш не впізнати голосу діброви

Та не смій зректися маминої мови.

4. Бо як відречешся, кине тебе пісня,

Будеш ти без неї, як та пізня вишня.

Вчитель: Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам!

(М. рильський «Мова»)

Ми були б раді і щасливі,

Якби в памяті ви згадку про

Наше свято залишили,

А в душі – велику любов до рідної мови.

(Батьки пригощають дітей, гостей українським короваєм)

ї